Любов до рідної України в поезії Тараса Шевченка (за віршами “І виріс я на чужині…”, “Сонце заходить, гори чорніють…”). Твір 7 клас

Ще змалечку великий Кобзар глибоко переймався людськими стражданнями й трагедіями. Чуйний і людяний, носив він у своїй душі співчуття покривдженим. Ще юнаком жадібно прислухався до оповідань про минуле свого народу, про його одвічні болі, про історичні кривди. А в зрілі роки, відбуваючи покарання на засланні, криючись від наглядачів, написав Тарас Шевченко хвилюючий вірш «І виріс я на чужині…», в якому згадує свою поїздку на Україну, в своє рідне село. У тому «найкращому» селі, в таких дорогих серцю місцях він побачив пригнічений народ, що стогнав у неволі.

У тім хорошому селі

Чорніше чорної землі

Блукають люди; повсихали

Сади зелені…

Цей сумний пейзаж глибоко вразив поета, викликав у нього гострий біль і осуд. Не тільки в рідному селі побачив Шевченко нестерпне становище селян, а «скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли пани лукаві». Поет вважає, що існує єдиний шлях до здійснення заповітної мрії трудящих – шлях розправи з гнобителями народу, щоб «не осталось сліду панського». Кожний рядок вірша пробуджував свідомість народу, розпалював у ньому ненависть до гнобителів і закликав до боротьби з панами.

У чарівній поезії «Сонце заходить, гори чорніють…» Шевченко майстерно передав глибокі почуття, викликані розлукою з рідним краєм і важкими умовами солдатського життя.

Нас чарує прекрасна картина вечора, який змінюється ніччю, і на небі з’являються зірки.

Сонце заходить, гори чорніють,

Пташечка тихне, поле німіє.

Всі ці картини природи глибоко хвилюють поета, викликають у нього найрізноманітніші почуття, пробуджують любов до рідних місць, з якими його розлучено. І він уже «серцем лине в темний садочок на Україну». І тоді «ніби серце одпочиває» від цих спогадів.

Вечірня зоря викликає у поета такий біль і печаль, що навіть «сльози кануть».

Ой зоре! Зоре!

Чи ти зійшла вже і на Украйні?

Чи очі карі тебе шукають

На небі синім?

Поет хвилюється, чи не забули про нього земляки, чи згадують його на милій Батьківщині.

Любов до рідного народу допомагала Шевченкові долати всі труднощі та перешкоди. Його карали, не дозволяли жити в Україні, не дозволяли писати та малювати, але він не залишав мрії про відродження Вітчизни, про її щастя, її свободу.