Любов до Батьківщини в поезіях «Сонце заходить, гори чорніють…» та «І виріс я на чужині…». 7 клас

З дитячих років Великий Кобзар глибоко співчував людському стражданню. Чуйна й людяна дитина, він переймався нещастями покривджених. Ще юнаком Тарас жадібно вслухався в сумні оповіді про минуле українського народу, про кривди, які чинили над ним, про його одвічний душевний біль.

Вже в зрілі роки, перебуваючи в засланні, Тарас Шевченко написав хвилюючий вірш «І виріс я на чужині…». У ньому Кобзар згадує сумну подорож на Україну, до рідного свого села. І довелося побачити Кобзареві пригнічений народ, що стогнав під ярмом неволі. Дорогі серцю місця вражають поета в саме серце:

У тім хорошому селі
Чорніше чорної землі
Блукають люди. Повсихали
Сади зелені…
Цей драматичний пейзаж викликав у Шевченка гострий біль і жорстокий осуд. Кобзар впевнився, що «скрізь на славній Україні людей у ярма запрягли пани лукаві». Шевченко побачив, що становище селян нестерпне. Поет вважав, що єдиним шляхом здійснення заповітної мрії трудящих є шлях знищення гнобителів народу. На Україні не повинно залишитися й сліду панського. Цей вірш Шевченко писав, криючись від наглядачів, і, мабуть, тому кожен його рядок сповнений праведним гнівом і щирістю.

«Сонце заходить, гори чорніють…» — одна з найчарівніших поезій Великого Кобзаря. Тарас Шевченко з натхненною майстерністю передав глибокі почуття ліричного героя, які народжені розлукою з рідним краєм і нелюдськими умовами солдатчини. Читача захоплює картина вечора. На небі з’явилися зірки:

Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Картини природи глибоко хвилюють поетичну уяву Кобзаря. Яке різноманіття почуттів за зовні простими рядками цього вірша! Шевченко «серцем лине в темний садочок на Україну». І «ніби серце одпочиває» від цих спогадів. Вечірня зоря навертає поета до печалі — важкої, аж до сліз:

Ой зоре! Зоре!
Чи ти зійшла вже і на Украйні?
Чи очі карі тебе шукають
на небі синім?
Кобзаря дуже хвилює, чи згадують його любі земляки, покинуті Богом на милій Україні.

Непереможна любов Тараса Григоровича Шевченка до народу й Батьківщини є взірцем щирого патріотизму. Поета карали, забороняли писати, малювати, навіть жити в Україні, але Кобзар не переставав мріяти про щастя й свободу Вітчизни.