Люби природу не як символ душі своєї, люби природу не для себе, люби для неї” (М. Рильський). (Тема природи у поезії Дж. Кітса, Й. В. Гете, Г. Гейне.). Твір 5 клас
Природа є вічним зразком мистецтва, найбільш досконалим витвором Творця. Скільки років існує Земля, а природа залишається такою самою гарною і неповторною і продовжує дивувати кожне нове покоління людей.
Природа дарує людині спокій, наснагу, красу. Можливо, тому письменники, художники, музиканти оспівують її за допомогою різних засобів мистецтва.
Важко уявити художній твір без опису пейзажу, адже тоді життя героя було б неповним і неправдивим. Природа у літературі, безумовно, різна, як і різне її сприйняття. Наприклад, у сонеті англійського поета Дж. Кітса «Про коника і цвіркуна» змальовано літню і зимову природу. Вірш написано такою красивою мовою, що читач мимоволі уявляє і спеку, і мовчання морозного дня. Але природа завжди жива, і про це нагадує пісня коника і цвіркуна. «Поезія землі не оніміє», «поезія землі не вмре ніколи», — пише автор і з ним важко не погодитися (переклад В. Мисика).
Зображенню спокійної нічної природи присвячено вірш німецького поета Й. В. Гете. Гори, птахи, рослини і дерева обійняла нічна імла. Має спочивати і людина: «Ти теж спочинеш скоро — / Лиш зачекай» (переклад М. Бажана). Адже людина — теж частинка природи. Так просто і велично митець підкреслює єдність усього сущого на землі, єдність Всесвіту.
Веселим багатоголоссям, весняним дзвоном, радістю, піснями пройнятий вірш Г. Гейне «Задзвени із глибини…». І виникає бажання жити, любити життя, кохати:
Мила пісенько весни, —
Линь все далі й далі!
Линь, дзвени, знайди той дім,
В квітах сад зелений,
І троянду перед ним
Привітай від мене.
(Переклад Л. Первомайського)
Головне для кожного з нас — осягнути красу світу серцем і душею. А ще — розумом, бо тоді люди не зможуть нищити природу. Можливо, це і є шлях до гармонії.