Карпо Дніпровський – шукач щастя (за легендою «Як виникли Карпати»)

Головним героєм легенди «Як виникли Карпати» є хлопець Карпо. Це надзавичайно цільна особистість, наполеглива. Карпо має сильно розвинене почуття власної гідності, він поважає чесних, працьовитих людей.

Помандрував хлопець з дому на заробітки ще зовсім юним — у десять років, бо батько помер, мати жила бідно. Отож і змушений був Карпо йти у білий світ щастя шукати. Усе вмів юнак робити — і косити траву, й сіяти пшеницю, й збирати хліб.

Дійшов у пошуках щастя-долі аж до Гуцульщини. Тут найнявся до велета Силуна. Добросовісно працював, на славу, ще й іншим допомагав, бо жалів слабких. За чесність, працьовитість і справедливість шанували його люди. І він з повагою до людей ставився. Не любив лише тих, хто перед паном плазує, низько в ноги йому кланяється. А ще не подобалося хлопцеві, що Силун нещадно експлуатує людей, забирає у них усе, сам у розкошах купається, а прості люди ледве кінці з кінцями зводять, голодують.

Коли виповнилося хлопцеві двадцять років, він вирішив додому повернутися, матір стару підтримати. А Силун не відпускає, погрожує, що тільки під землю може наймита відправити. Та не злякався юнак його погроз, у чесному поєдинку переміг зажерливого й злого багача. Потрапивши під землю, Силун намагався вибратися, та на місці його ударів у землю виростали гори. Провалився у прірву й замок ненажери. Ніщо більше не нагадувало людям про тяжкі часи. А на знак вдячності Карпові, який визволив їх із тяжкого рабства, люди назвали гори його іменем — Карпати.