Інтимна лірика В. Сосюри і Максима Рильського. Твір 10 клас

Любов – це корінь життя. Скільки ніжних слів вигадано людьми, щоб висловити свою любов до матері, до нареченої. Вірне кохання допомагає перенести всі труднощі життя.

Багато своїх кращих творів присвятили темі кохання і вірності видатні українські поети Максим Рильський та Володимир Сосюра.
Справжньою перлиною любовної лірики є поезія Максима Рильського «Яблука доспіли». Цей вірш про прекрасне пристрасне кохання. Не кожному щастить прожити своє життя з тією, яку покохало серце ще в юності. Адже буває кохання на все життя, але інколи трапляється так, що це почуття швидко минає.

У вірші йдеться про красу, душевну повноту, гармонію людських почуттів, про мужність юних сердець. Ліричний герой прощається, і може, назавжди, зі своєю коханою. Передчуття розлуки тривожить серця закоханих, проте жодного слова докору не вимовляють уста:
Вміє розставатись той, хто вмів любить.

Найголовніше – зберегти людську гідність, вдячність одне одному.
А яким теплом любові віє від поетичного твору «Шопен»! Слухаю Шопена… Виникає оманливе видіння, яке можна повністю зрозуміти, якщо знаєш історію нещасного кохання Фрідеріка Шопена до французької письменниці Жорж Санд. У нашій уяві виникає образ
справжнього великого кохання, яке важко стримати і приховати.

Поезія передає багатство почуттів, що швидко змінюються, хвилювання, яке переживає ліричний герой, захоплений чарівними звуками. Але все ж таки переважає оптимістичний настрій, бо поет щиро захоплюється творчістю сина польської землі, чарівника музики Шопена.

Одним із кращих в інтимній ліриці Володимира Сосюри є вірш «Так ніхто не кохав».

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі,
і земля убирається зрання…

Почуття кохання пробуджує в людині все найкраще, приносить радість і щастя, надає сил і наснаги. Ліричний герой готовий здійснити нечуваний подвиг заради коханої, він може навіть зірвати з неба «Оріон золотий».

Своє перше кохання згадує поет у вірші «Коли потяг у даль загуркоче…». У спогадах ліричного героя пропливають яскраві картини його тривожної юності. Доля розлучає закоханих, тому що юнак іде боротися з ворогами народу, залишаючи дівчину. Життя веде їх різними шляхами, і тільки іноді гуркіт далекого поїзда нагадує їм про дні далекої молодості. Згадуючи свою першу кохану, поет пише:

Сині очі в моєї дружини,
а у тебе були голубі…

Ніжний лірик опоетизовує справжнє почуття кохання, яке облагороджує людину, робить прекрасним її життя.

Перечитуючи рядки Максима Рильського та Володимира Сосюри, розумієш, що щастя без кохання неможливе. Тож треба свято берегти найдорожчі людські почуття дружби і кохання.