Ідея безсмертя народу у романі М. Стельмаха “Правда і кривда”

Після закінчення у 1961 році трилогії “Хліб і сіль”, “Кров людська — не водиця”, “Велика рідня” Михайло Стельмах продовжує розробляти тему народу і величі його духу, тему безсмертя народної правди, що перемагає на війні, і в післявоєнних труднощах. Образи героїв його творів запам’ятаються на все життя, бо вони відображають історичну достовірність, реальність подій.

У романі “Правда і кривда” події відбуваються напередодні закінчення Великої Вітчизняної війни, описується незабутня весна переможного 1945 року.

Автор вводить нас в пекельний вир битви, круговерть неймовірних випробувань солдатів: “Вогонь був таким, що в повітрі снаряди стрічалися з снарядами, міни з мінами, гранати з гранатами”. Багато хто з воїнів не сподівався вижити, та всі вони чесно виконували свою справу кожен на своєму місці. Відблиски вибухів спалахували в очах солдатів і “у відблисках вибухів темно масніли калюжі крові”.

1 на тлі цього пекельного бою — богатирська стійкість і витримка воїнів, які захищають рідну Батьківщину від лютого ворога. Уже в перших рядках роману відчувається символічність образу Марка Безсмертного. Можна сказати, що Марко Безсмертний — це друга назва роману.

Ось маленький епізод у “Заспіві” до роману. У церкву, де розмістили поранених, не ввійшов, а влетів молодий полковник. Він запитав:

—Тут Марко Безсмертний?

—Тут всі безсмертні! — сурово відповів немолодий
воїн, в якого груди і всі ордени були залиті кров’ю.

— Вірно, вояче, — відструнився полковник. — Тут всі безсмертні!

Символічно і те, що поранений лежав “поруч з Георгієм Побєдоносцем”, який на Русі завжди був зразком мужності і відваги.

Символічне і прізвище, запитання і відповідь, бо, дійсно, народ, який переміг у такій війні, — безсмертний. Його діло і його подвиг житимуть у віках.

Так з самого початку автор знайомить нас з Марком Безсмертним, користуючись описом бою і прізвищем. Стійкість і безсмертя — це типові риси, характерні для звичайних воїнів. Про Марка складаються легенди: він у тому жорстокому бою підбив п’ять фашистських танків, врятував село, людей, техніку.

“Хоч би на яких вогнях довелося горіти мені, я буду до останнього служити людям” — таке життєве кредо Марка Безсмертного — воїна, трудівника, людини-творця.

Життя не дуже балувало Марка. Всього йому довелось побачити і пережити, він був навіть заарештований за те, що колгоспникам віддав зароблене ними зерно. І після повернення зі шпиталю колгоспники знов обирають його головою, бо він любить землю, цінує селянську працю, дбайливий хазяїн.

Він — хороший керівник і організатор, відверто говорить людям правду, підіймає їх на трудовий подвиг, як у роки війни підіймав на подвиг ратний.

Григорій Задніпровський, Євмен Дибенко, Броварник — всі вони втілюють тему народу і величі його духу, тему безсмертя і правди людської. Люди вони мудрі, дотепні, з багатим життєвим досвітом, прямі і наполегливі, як і весь наш народ, який відчуває себе господарем на землі. Руками цих людей підняли господарство після війни. А в наш час вони, їх нащадки відбудовують незалежну Україну.

Михайло Стельмах — прозаїк світового рівня. Його творчість напоєна соками рідного краю, це безсмертна пісня народу. І твори його безсмертні, як і народ, в ім’я якого творив письменник.