“І свічки мирної не варта та країна, що в боротьбі її не засвітила!” (Драма І. Кочерги “Свіччине весілля”)

Земле моя! Довгий і тяжкий шлях судився тобі, щоб зберегти вогник волі, правди, незалежності. Український трудящий народ ніколи не терпів знущань над собою, сміливо піднімався на справедливу боротьбу з гнобителями в ім’я утвердження волі і правдивості.

Темний і пригнічений давній Київ. Кінець XV — початок XVI СТОЛІТТІ. Людям заборонено користуватися СВІТЛОМ, однак кияни не примирилися з неволею. П’єса 1. Кочерги “Свіччине весілля” розповідає про боротьбу трудити х Києва за правду, за волю, за світло проти влади литовських князів.

Ремісники обурені утисками литовського панства, а їх ватажок Іван Свічка рішуче заявляє:

…Життя не пошкодую,

А привілеї наші поверну!

Герой повертається з грамотою на Поділ, відразу віддає її ремісникам, щоб “розсіяли нарешті сум нічний”. Він закликає боронити свої права “грудьми і мечем”. Ллє скоро люди переконалися, що миром не добитися справедливості. Іван Свічка очолює боротьбу з поневолювачами. Люди рушають за ним на бій з ненависними ворогами, бо вірять йому, шанують його світлий розум. Навіть пани, недруги Свічки, змушені визнати його силу, красу, розум; він зворушує мужністю і непохитністю. Самозакоханий Ольшанський, побачивши Івана, з заздрістю процідив:

… Не дивно, що вона

Князівської любові не схотіла.

Герой свято вірить, що в майбутньому трудящі звільняться від експлуатації і стануть незалежними:

… Для вільного народу

Колись зоря займеться світова.

Він впевнений, що мир і благополуччя самі не прийдуть. Ця впевненість не залишає його і в критичну хвилину, коли воєвода засудив його на смертну кару.

Сміливий, мужній, непримиренний до насильства зброяр викликає симпатії ще й тим, що це ввічлива і благородна людина, яка ставиться з пошаною до інших* трударів. Це розумна, духовно багата людина, яка вірить у світле майбутнє своєї держави.

Моя Україна засвітила мирну свічку волі і незалежності.

Хай же світить цей вогник волі нам і нашим нащадкам вічно! А нам треба жити й працювати, щоб цей вогник горів яскравим незгасним полум’ям.