Хліб — батько, вода — мати

Треба привчити себе все життя шанувати хліб. Не дивитися, що в магазинах його достатньо, що коштує він недорого. Треба пам’ятати, що кожна хлібина — це скарб, що в ній — нелегка праця багатьох людей. Часто навіть одна скоринка хліба рятувала людині життя підчас голоду або війни. Зараз ми можемо піти до крамниці і купити буханець, знаючи, що голод нам не загрожує. Та хіба це дає нам право недбало ставитися до хліба?

З давніх часів хліб вважався святим. Ніколи не було такого, щоб хтось кинув кусень на землю. Ні! З’їдали все, навіть крихти. До хліба ставилися з повагою, він був справжнім господарем у хаті. І це не дивно. Без хліба людина померла б з голоду. Ніщо не дає такої життєдайної сили, як хліб та вода.

Так, вода — це наша мати. Вона тамує спрагу, дає прохолоду, дарує життя. Як відомо, у виникненні життя на Землі, формуванні клімату на нашій планеті провідна роль належить воді. Вода — це сила землі. Це саме життя. Квіти в’януть без її чудодійної сили, звірі помирають від спраги, гинуть урожаї. Вважають, що вода також має магічні властивості: якщо скупатися у річці, то потік забере злу долю; водою проводять хрещення, дівчата ворожать, дивлячись у діжку з водою. Людина не може прожити без води, бо вода — це основна частка усіх живих організмів. Як казав французький біолог Е. Дюбуа-Реймон, живий організм є жива вода. Вона насичує людське тіло, а коли починається зневоднювання організму, приходить старість.

Отже, хліб та вода — це святині для кожної людини. Ми повинні з повагою ставитися до того, що дарує нам життя і природа.