Героїчний характер образів поеми Тараса Шевченка “Гайдамаки”. Твір 9 клас

Найбільшим і найвизначнішим твором у ранній творчості Тараса Шевченка є історична поема «Гайдамаки». Її історична основа – селянське повстання на Правобережній Україні 1768 року – Коліївщина. Це було одне з найбільших гайдамацьких повстань українського народу проти польсько-шляхетського гноблення, які спалахували одне за одним упродовж XVIII століття.

Головний герой твору – повсталий народ. «Гайдамаки» – поема полум’яного, грізного народного гніву, породженого соціальною і національною кривдою:

…Замучені руки

Розв’язались – і кров за кров,

 І муки за муки!

Гайдамаки – це, стверджує поет, герої, орли:

На ґвалт України

Орли налетіли…

Вони нещадні і непримиренні у своєму всенародному визвольному пориві, у відплаті панам за заподіяні кривди, знущання:

Як смерть люта, не вважають

На літа, на вроду…

…Де пройдуть – земля горить,

 Кров’ю підпливає.

Повстанці палко прагнуть визволення. Шевченко змальовує сильних, мужніх людей, які піднялися на захист Батьківщини, рідного краю від польських панів-поневолювачів.

Образ повсталого народу конкретизується в поемі в трьох героїчних постатях – Яреми Галайди, Максима Залізняка та Івана Ґонти.

Ярема – узагальнений художній образ повстанця-гайдамаки. У передмові до поеми Тарас Шевченко зазначив, що «Галайда вполовину видуманий», а в примітці додав: «…між Звенигородкою і Вільшаною по старому шляху Боровиків хутір і корчма, де б то Ярема Байстрюк, а потім Галайда був…наймитом». Це вказує на те, що образ Яреми-наймита, а згодом повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві. Ярема повстає як типовий образ повстанця-гайдамаки, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського панування, в ньому втілені кращі риси народного характеру. Він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. Це почуття приводить Ярему в гайдамацький загін Максима Залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. Нещадна боротьба з ворогами приносить йому славу на всю Україну. Із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, Ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. Зазнавши всіх кривд людини підневільного становища, він, одначе, не втратив віри в добро. І в ім’я цього добра може бути страшний у своєму праведному гніві:

А Ярема – страшно глянуть –

По три, по чотири так і кладе.

У героїчному плані змальовано в поемі і ватажків повстання – Максима Залізняка та Івана Ґонту. Це особи історичні. Створюючи їх образи, Шевченко спирався також і на народні перекази.

Залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець народних мас. Гайдамаки шанують та уславлюють його: «У нас один старшина – батько Максим». Таким гайдамацьким батьком виступає Залізняк протягом усього повстання. Він виявляє високу мужність у бою, особистим прикладом запалює повстанців на боротьбу. Це – щира душа, він живе інтересами народу, кровно з ним пов’язаний. Кобзар Волох співає про нього:

Отакий-то наш отаман,

Орел сизокрилий!

Нема в його ні оселі,

Ні саду, ні ставу…

Залізняк – втілення народного гніву проти панів, непримиренності, нещадності до ворогів.

Змальовуючи боротьбу українського народу в минулому, Шевченко прагнув збудити почуття національної гідності у своїх співвітчизників. Народ повинен знати свою історію, тому великий український поет і наголошує на повчальних уроках Коліївщини:

Слухайте, щоб дітям потім розказать,

 Щоб і діти знали, внукам розказали,

 Як козаки шляхту тяжко покарали.