Філософські роздуми Г. Сковороди про людське щастя (твір-роздум)

Г. Сковорода, визначний філософ, письменник – просвітитель вісімнадцятого століття, займає значне місце в українській літературі. Великий вплив на формування погляду і таланту мислителя мало суспільне життя тогочасної України. Воно загартувало дух непримиренного борця проти соціальної несправедливості, утвердило Сковороду як демократа та гуманіста.

Велич і безсмертя Сковороди полягає у тому, що в глуху пору найжорстокіших утисків народу царизмом він став на захист людини.

Письменник мріяв про справедливе суспільство, де кожен буде жити добре. Творчість Г. С. Сковороди сповнена філософських роздумів про людське щастя, про єдність людини і природи. Особливе місце займає тема «сродної праці». Схвильовано розповідає Сковорода про розум, чисту совість. У нього на фоні чарівної природи світ людських турбот виступає контрастом, йде одвічна боротьба добра і зла, життя і смерті.

Свої філософські погляди митець висловлює в байках, бо вони є одним із способів пізнання людських взаємин.

У своїх байках автор засуджує панівні верстви з їх пихатістю, нахабством, беззаконням. Більшу частину складають твори, в яких провідною є думка про необхідність жити «за природою», про те, що праця за нахилом, за покликанням, за здібностями приносить щастя людині і користь суспільству. Це так яскраво звучить у байці «Бджола і Шершень». Мене приваблюють ті рядки, де йде мова про велику радість трудитися. Праця — це справжнє джерело щастя. Нещасна людина, на мій погляд, та, що не працює або береться не за свою справу. Щастя людське не треба шукати за морем: воно в самій людині. У байці «Зозуля і Дрізд» Сковорода стверджує: «Щасливий той, хто поєднав природжену свою роботу із загальною. Вона є справжнє життя». Правда, щастя людини не тільки в природженій праці, а й у справжній дружбі, щирій, безкорисливій. Прекрасне почуття приносить щастя: «Щасливий, хто хоч саму тільки тінь доброї дружби нажити спромігся».

Поет також засуджує прагнення до багатства. Автор викриває світ, де панує лицемірство, цінується тільки багатство, а бідні та правдиві люди зневажаються. Є у філософа пісня «Щастя, де ти живеш?» Тут він досліджує важливі аспекти щастя: згубний вплив багатства на людину, утрату внутрішньої свободи, цінність людського життя, мудрість, працьовитість. В останньому своєму творі автор-філософ записав: «Ми побудуємо світ кращий. Створимо день веселіший». Отже, як бачимо, письменник вірив у щасливе життя, краще майбутнє.

Напис на могильному камені «Світ ловив мене, але не спіймав» підкреслює мудрість вчення Г. Сковороди. Так, він вистояв, зберіг ясність розуму, чистоту совісті і відданість улюбленій справі — будити людські думки високопоетичним словом.

Я закінчую школу. І вважаю, що зараз найголовніша для мене праця — навчання. І як я буду вчитися, таким буде складатися моє особисте життя, щасливе або нещасливе.

Одного хочу: щастя, мати хорошу роботу, бути чесною людиною, жити по совісті, як хотів того великий український філософ, письменник, учитель Г. С. Сковорода.