Добро не зникає безслідно (за новелою Л. Пономаренко «Гер переможений»). Твір 7 клас

Друга світова війна завдала Україні страшних втрат. Було зруйновано тися­чі міст і сіл, розбиті бомбами будинки зяяли пустими вікнами. Напружуючи всі сили, народ відбудовував країну. На будівництвах працювали й полонені німці, які ще деякий час після закінчення війни залишалися на нашій землі. Саме про долю одного з них, полоненого Фрідріха, йдеться в новелі Л. Пономаренко «Гер переможений».

Німці не любили народ, який їх переміг, не любили будинки, під які копали підмурки, боялися охоронців і готові були відповісти брутальною лайкою на будь-яке приниження. Але коли вони почали зводити будинок, то з цими людьми ста­лися великі зміни: цеглини лагідно лягали в руки і вправно прилаштовувалися в майбутні стіни.

Серед полонених німців особливу увагу привертав Фрідріх, який намагався посіяти квіти біля будинку. Він скопав грядочку, обгородив її камінням, з тихим усміхом клав між грудочками землі зернини. Дорослі жителі міста ставилися до полонених зі співчуттям, розуміючи, що не всі вони за власним бажанням пішли на війну. Відгриміли бої, солдати, які вижили, повернулися додому, вдови опла­кували загиблих, самостійно ростили дітей. Німці, які вже не становили загрози, викликали в жінок жалість. Вони приносили полоненим щось із одягу чи їжі, роз­глядали фотографії дружин і дітей, а ті були вдячні жінкам за увагу.

Зовсім по-іншому ставилися до німців діти. Найбільше вони знущалися з Фрі­дріха: витоптували грядочку, кидали в нього грудками. Діти відчували до полоне­ного відразу, бо він був страшенно худий, брудний і бридко кашляв. Але Фрідріх не зважав на витівки дітей. Він співав їм пісеньок і прикрашав стіни їхнього май­бутнього будинку цегляними квітами.

Ніхто не зауважував, що Фрідріх був безнадійно хворий на туберкульоз. Він кашляв кров’ю, ходив хитаючись, не міг працювати і вже не садив свою грядочку. Від безнадії Фрідріх наклав на себе руки. Його вийняли з петлі і поховали в ямі за містом, навіть не насипавши над могилою якогось горбочка. Здавалося, увесь світ забув про Фрідріха, але він нагадав про себе аж через півстоліття. У ніші, яку випадково виявили в стіні, жителі знайшли рукавицю, а в ній — фотографію двох дівчаток у білих черевичках, маленьких донечок Фрідріха, які так і не дочекалися свого татка. Згадалося, що вже після смерті полоненого, на початку зими, що ви­далася доволі теплою, під вікнами будинку зацвіла велика й кошлата квітка, що її навесні посадив Фрідріх.

«Гер переможений» — це новела, невеликий за обсягом твір, у якому Любов Пономаренко розповіла по суті про одну подію. Але в ньому письменниця зосе­реджує увагу на зображенні внутрішнього світу героїв.

Діти, на жаль, часто виявляють невмотивовану жорстокість до того, кого вва­жають слабшим за себе. Фрідріх не звертав уваги на поведінку дітлахів, намагав­ся зробити для них щось хороше. Квітка, яка розцвіла в грудні, — це нагадування про те, що добро завжди перемагає. Людина не може зникнути безслідно. Через півстоліття було знайдено фотографію донечок полоненого, що нагадала про Фрі­дріха, який залишив по собі слід у їхніх думках.

У невеликому за обсягом творі письменниці вдалося глибоко й тонко передати внутрішній світ героїв. На двох сторінках викладено не лише трагедію життя одні­єї людини, а й трагедію народів, які зазнали стільки лиха через війну.