До казки приказка годиться, до слова йде і прислів’я.

Приказки і прислів’я — це види усної народної творчості, сталі словосполучення, в яких зіставляються люди, явища, речі, предмети з метою створити яскравіші уявлення. Вони свідчать про глибоку спостережливість народу, про його кмітливість. Прислів’я та приказки завжди універсальні, вони є художнім втіленням народної мудрості.

Наприклад: без грошей, як без рук; в очі — як лис, а за очі — як біс; голий як палець; працюй до поту, їж в охоту. В кількох словах вони вміщують широкий сенс, розкривають суть того чи іншого явища, вказують на його недоліки або переваги.

Використовуючи у мовленні прислів’я та приказки, ми не лише робимо його більш виразним, але й черпаємо з них народну мудрість.