Дивовижний художник Малян (за китайською народною казкою «Пензлик Маляна»)

Чи завжди збуваються мрії? Мабуть, що так, якщо цього дуже забажати.

Хлопець Малян хотів малювати, але був він бідний і не мав за що купити пензлика. Малював він гілкою на піску, мокрим пальцем на камені і весь час мріяв про пензлик.

І трапилося диво: сивобородий дідусь подарував йому чарівного пензлика. Усе, що малював Малян, оживало. Тепер хлопець допомагав людям мати те, чого їм не вистачало.

Та багатий поміщик теж мав мрію: щоб Малян малював лише для нього одного. Не кращим був і імператор: наказав малювати дракона. Але Малян виявив сміливість і намалював йому жабу, а замість фенікса — общипану курку. Розгнівався імператор і гукнув своїм охоронцям, щоб ті відібрали у хлопця пензлика, а самого неслуха кинули до в’язниці.

Проте виявилося, що будь-хто не міг малювати пензликом. Імператор намалював купу золота, а воно перетворилося на каміння, золоті цеглини — на величезного удава. Удав кинувся на імператора, та варта встигла його захистити. Зрозумів імператор, що не впорається з чарівним пензликом, і наказав випустити Маляна.

Та, як відомо, людській жадібності не має меж. Бажання імператора дедалі зростали. Могутній володар наказав малювати море, корабель, на якому він мав відплисти, вітер. Саме вітер і згубив імператора. «Вітер дужчав, хвилі здіймалися вище. Нарешті море заревло і перекинуло корабель. Імператор та всі його попутники пішли на дно».

Про що ця китайська народна казка? Про велику силу мистецтва і про людську жадібність та її наслідки. А ще про те, що коли людина до чогось прагнутиме, то це обов’язково станеться. І, звичайно, про митця, який має нестримне бажання творити красу. Сучасний російський письменник К. Паустовський писав: «Справа художника — народжувати радість». Саме так і жив художник Малян, який своїм чарівним пензликом дарував людям дива.