Діалоги з української мови на тему «Прогулянка»

– Привіт, Тарасе!
– І тобі привіт, Даниле!
– Куди це ти прямуєш?
– Як завжди ввечорі я гуляю з Діком. Бачиш, он він! Він мені паличку несе!
– І де ви з ним гуляєте?
– Спочатку ми прогулюємось на галявинці неподалік від школи, а потім прямуємо до парку. Коли є час, можемо піти до річки, там багато місця, щоб Дікові побігати.
– А я тебе, здається бачив з ним на шкільному стадіоні…
– Так, інколи пізно ввечері, коли на стадіоні нікого немає, я вожу туди Діка. Він стрибає через бар’єри! Але вранці на стадіон ходити з собакою не можна.
– Чому це?
– Там люди роблять свої ранкові пробіжки!
– Так ти вранці теж мусиш з ним гуляти?
– Так, звісно! Це ж породистий собака, він має двічі на день гуляти на свіжому повітрі. Особливо, коли надворі гарна погода.
– Так, я знаю, бо інакше тварина буде нудьгувати та захворіє. Я знаю про це, адже мій дідусь щодня гуляє зі своїм породистим котом!
– З котом?! Ну, Даниле, я не знав, що деяких породистих котів теж треба вигулювати! А яким чином він з ним гуляє?
– Бере на поводок! Тарасе, радий був з вами прогулятися, але мені тепер треба повертати наліво!
– Бувай, друже! Я б запросив вас з котом прогулятися з нами, але Дік не дуже добре вихований щодо котів!
– Жартуєш! Хай тобі щастить!