Чому «Старий і море» Е. Хемінгуея називають притчею про людину. Твір 11 клас
«Старий і море» — пізній твір Е. Хемінгуея, у якому втілена вистраждана й пережита автором істина. І ця істина стосується не тільки самого письменника, а й кожного з нас. Чому це так?
Передусім тому, що в образі старого Сантьяго багато хто впізнає себе, свої думки й переживання, надії та розчарування. Що ж так вражає у звичайній, здавалося б, історії старого рибалки, який через вік, хвороби та ще й безталанність не годен заробити собі на шматок хліба? Мабуть, те, як він долав усі свої негаразди. Нікуди не дінеш вік, роки назад не повернеш, та й ліків від старості нема. Але коли людина не скоряється обставинам, не скиглить і не опускає рук, то це варте поваги. А Сантьяго повівся саме так. І хай усі навколо вирішили, що йому вже ніколи не поталанить, що він уже пережив свій зірковий час, а тепер (про це говорять хто співчутливо, хто зловтішно) йому тільки й лишилося сподіватися на чужу милість або на смерть. Та Сантьяго бачив: у нього вірить хлопчик, що допомагав старому й навчався в нього, аж поки батьки не заборонили йому ходити до рибалки, бо він невдаха. Хіба хто з людей може сказати, що його ніколи не спіткає така доля? Ніхто цього не знає. Проте тією чи іншою мірою усі ми часом зазнаємо невдач. І часом на нас так само, як на старого рибалку, чіпляють ярлик невдахи. І як не гірко, та треба зробити вибір — змиритися чи спробувати довести бодай собі, що ти ще гідний поваги, бо здатний на вчинок. Отож це стосується кожного. Тому ми так добре розуміємо Сантьяго, що вийшов на лови сам, нехтуючи попередніми невдачами, чиїмись плітками, негодою. Він вийшов боротися за свою людську гідність і переміг. Здається, що перемога ця сумнівна, адже від риби залишився лише кістяк, саму ж рибу з’їли акули. Та все ж таки це була перемога. Найперше — над собою: він змагався з рибою, змагався з морем, з акулами, зі своїм відчаєм і самотністю і все ж таки дістався берега живим. А біля човна був кістяк величезної риби — доказ його безперечного талану, бо не кожному траплялося упіймати таку рибину. А як пишався ним хлопчик, що вже й не сподівався дочекатися старого живим.
Отже, повість «Старий і море» має притчевий характер. Це твір не лише про старого рибалку, а й про кожного з нас. Тому він є притчею про людину.