Чи можна нехтувати порадою мудрої людини? («Про князя Олега»)

Мудрою людиною важко назвати молоду людину, свою старшу сестру або брата. Мудра людина стає такою, лише проживши усе життя, здолавши багато перепон.

До порад мудреця завжди треба прислухатися: у їхньому житті було багато випробувань. Ці люди теж були молодими, теж помилялися, але нам завжди казали мчится на чужих помилках. Так і виходить, що їхній досвід корисний для нас.

Князь Олег не послухав поради мудрої людини — волхва, який напророчив йому смерть від коня. Був занадто самовпевнений, дорікнув волхвові: «Неправду кажуть волхви. Всі їхні слова — брехня: кінь мій помер, а я живий». Олег приїхав

на те місце, де були кістки мертвого коня. Наступивши ногою на череп тварини, він потривожив змію, яка вилізла і вкусила Олега. Пророцтво відбулося, хотілося цього Олегу чи ні.

Коли мудрець щось радить, він знає, що каже, адже довге життя — найкращий досвід. Мудрець хоче врятувати нас від помилок, яких припускався сам. Але якщо ти будеш впертим і вважатимеш себе найрозумнішим, залишишся у дурнях.

Яким був Київ при Ярославі Мудрому?

Колись Києвом керував мудрий князь Ярослав. При Ярославі Мудрому у Києва відкрилося друге дихання. Ярослав прославив нашу столицю, місто стало підніматися не тільки економічно, а й духовно. До Києва прибувало багато іноземців, які залишалися жити у місті та розвивати ремесла й торгівлю. Ярослав збудував другий Царгород. Князя шанували, посли інших держав приїжджали з коштовними дарунками.

Так живий, шумливий Київ

Царгородом другим став.

Як про друга, як про сина

Дбав про нього Ярослав.

Але Ярослав не був прихильником війни. Він мудро керував державою, не хотів знищити війною усе те, що збудував. Він вигнав лише поляків, збудувавши на тому місці місто Ярославль. Пізніше він влаштовував походи на печенігів і черкесів, які не раз нападали на нашу Батьківщину.

Перед смертю Ярослав дав заповіт:

Не сваріться, жийте в згоді:

Тільки мир збере усе,

А незгода, наче вітер,

Все по полю рознесе.

Але нащадки не послухали порад мудрого Ярослава та втратили славу та міць Київської держави. Однак не про них через тисячі років пам’ятають нащадки, а про великого Ярослава.