Твір про жінку

Жінка…Чарівне, ніжне створіння. Про неї співають пісні, складають вірші. Її боготворять та ненавидять. Її вивчають, але все одно вона завжди залишається загадкою. Природа наділила жінку особливою силою. Ця сила незрима, тонка та лагідна, але водночас велика та стихійна. Жінка є уособленням всього прекрасного, що ми зараз маємо. Майже всі культурні надбання людства були створені через жінку та за участі жінки, бо вона надихає чоловіка на прекрасні, благородні та мужні поступки, допомагаючи йому розкритися та розвиватися самому.

На жаль, на даний момент роль жінки у сучасному суспільстві дещо спотворена. Передумови до цього були створені багатьма поколіннями попередніх століть, коли жінку вважали особою нижчого рівня, без права голосу та без права самореалізації. Її головна роль зводилася до народження дітей та домогосподарства. Такий собі інструмент для появи спадкоємців роду. Якщо жінка намагалася проявити себе в якійсь інший сфері, то її одразу намагалися поставити на місце: спалюючи живцем, як, наприклад, у Середньовіччя, чи морально, а то й фізично принижуючи. Таким чином, чоловіки намагалися захиститися від незрозумілої природи жінки та підкреслити свій статус «сильної статі».

Протягом ХХ століття здійснилося багато кардинальних змін в суспільстві взагалі. Змінилася також роль жінки – вона здобула більше свободи для реалізації себе в творчості, в праці, в науці. Сьогодні здавалося б, жінка має всі права і свободи, як і чоловік, але ставлення до неї все одно не покращується. Жінка постає в сучасних мас-медіа як вульгарна, поверхнева мисливиця за багатієм. Чи можливо, що це чоловіки в черговий раз намагаються принизити жінку в своїх очах, щоб виправдатися перед собою за свою недосконалість, так і не змігши розгадати жіночу суть? А відповідь між тим проста: суть жінки – надихати чоловіка. ЇЇ не треба розгадувати, її не треба боятися, жінку треба просто кохати: як матір, як подругу, як дружину.