Вираження синівської любові до Батьківщини в поезії «Грудочка землі». 5 клас

Дуже коротке життя прожив Василь Симоненко — всього двадцять вісім років. Все його життя, вся творчість пронизані любов’ю до матері, Батьківщини, гіркими роздумами про долю нашого народу. У вірші «Грудочка землі» ми разом з поетом поринаємо в його спогади про дитинство. Ми відчуваємо легку радість. Поет з любов’ю змальовує природу рідного краю: «гомінливі трепетні ліси», «величаві дуби» «у краплинах ранньої роси». В дитинстві Василь Симоненко слухав пісні, в яких «дзвеніло щастя непочате». І ще тоді хлопчик навчився поважати «труд людський і піт, шанувати Вітчизну мою милу, бо вона одна на цілий світ». Адже пісні — то душа народу, його мудрість. І, слухаючи їх, хлопчик проймався любов’ю до Батьківщини. В цьому слові для нього зливаються і матір, і рідна земля, і народ.

Дуже поетично про належність до свого народу, про любов до нього і Вітчизни сказав Василь Симоненко: «Бо у мене стукотить у грудях грудочка любимої землі».

Належати до народу, бути вірним сином Батьківщини значить палко любити і свято шанувати рідну землю. І тоді ти почуєш, як озивається до тебе гайок, як дзюркотить тобі срібний струмочок, як на повні груди зітхає щедрий чорнозем, готовий прийняти в себе хлібні зерна.