Передовсiм – особистiсть (думки з приводу твору Ольги Кобилянської “Людина”)

Творчiсть Ольги Кобилянської – окраса нашої лiтератури. У своїх творах письменниця звертає увагу не тiльки на показ тогочасного життя, його проблем, а бiльше дослiджує психологiю людської душi, торкається проблем вiчних i робить це у довершенiй художнiй формi.
Уже в повiстi-дебютi “Людина” Ольга Кобилянська зумiла показати себе як тонкий знавець людської душi, через образ головної героїнi Олени Ляуфер вивела свiй жiночiй iдеал.
У повiстi поставлено проблему емансипацiї жiнки. Героїнею твору є молода дiвчина, дочка австрiйського чиновника. Виховуючись у родичiв, Олена не знала родинного тепла. Вона чужа в чужiй сiм’ї. Але життя не зламало її, бо вона була сильна духом. Заглиблена у себе вона багато читала, самостiйно вивчила суспiльнi i природнi науки, навчилась любити музику, тонко вiдчувати красу природи, мала нахил до рефлексiї, роздумiв. Але чарiвний свiт її дiвочих мрiй i уподобань зiткнувся з отруйним мiщанством провiнцiйного мiста i тупою обмеженiстю оточення.
До другої частини повiстi письменниця взяла епiграф iз роману нiмецького письменника Шпiльгагена – “Завжди вперед”. Олена зробила першi кроки вперед на шляху до визволення. Вона обстоює своє право бути людиною, право на саморозвиток i зростання, на особистий вибiр, вона виборює можливiсть реалiзувати цi свої права: “Дайте поживу моїй душi, дайте менi серйозну, тривалу працю”, – каже Олена.
Вона прагне протистояти диктатовi, обивательськiй моралi, зберегти свою людську гiднiсть, вiру у високе покликання людини. Але свiт, якому вона протистоїть, є надто сильним, i врештi-решт пiд тягарем суспiльних та родинних обставин жiнка духовно надломлюється. Щоб врятувати своїх батькiв вiд повного розорення, а для себе знайти хоч якусь опору у життi, вона змушена вийти замiж за духовно убогу i чужу їй людину. Скорботно прощається дiвчина зi своїми сподiвання ми. Олена залишилася людиною, хоч не могла стати царiвною своєї долi.
Цiєю повiстю О. Кобилянська утверджує гiднiсть людини, рiвно-правнiсть жiнки, осуджувала тi принизливi для людини соцiальнi обставини, якi не давали їй змогу гармонiйно розвинути свої духовнi сили, суперечили високим нормам етики й моралi.
В образi Олени Ляуфер письменниця втiлила кращi риси тих своїх сучасниць 80-90-х рокiв, якi в тогочаснiй сiрiй буденщинi прагнули зберегти людську гiднiсть, вiдстояти право на щастя. “Людина” Кобилянської – це не просто iсторiя жiночого серця, а твiр, що розкриває трагiчне становище матерiально незабезпеченої жiнки у буржуазному суспiльствi.