Ми легко стати запорожцем? (За переказом «Прийом у запорожці»)

Славні лицарі-запорожці покрили себе вічною славою. Немає, напевно, жодної людини, яка б не знала про відвагу, мужність, сміливість козаків. А майже кожний хлопчисько того часу мріяв податися, за дніпровські пороги й стати одним із відчайдухів. Але не всіх підряд брали козаки у своє товариство. Спочатку бажаючого перевіряли на кмітливість, товариськість, уміння не розгубитися у складній ситуації.

Ось, наприклад, яка легенда дійшла до нашого часу. В ній розповідається, як приймали в запорожці. Одним із випробувань було зварити кашу, таку, щоб не сира була й не перекипіла. От запорожці й доручають хлопцеві кашоварити, а самі ніби йдуть косити. Самі ж ляжуть в очереті та й дивляться, як він порається.

Зваривши кашу, хлопець виходить на могилу, як йому й сказано було, та й кличе товариство обідати. А козаки мовчать. Якщо хлопець розгубиться, почне нервуватися, плакати, то запорожці давали йому коня й грошей на дорогу зі словами: «Іди собі до нечистого! Нам таких не треба».

Коли ж хлопець, крикнувши зо два рази: «Гей, панове молодці, ходіть кашу їсти!» і, не отримавши відповіді, скаже: «Ну, то дідько з вами, як мовчите! Я й сам можу кашу їсти!», піде до куреня, наспівуючи, кашу їсти, то запорожці, лежачи в траві, кажуть: «Це наш!». І, прихопивши коси, йдуть собі до куреня. Тут вітають хлопця словами: «Годі тобі бути хлопцем: тепер ти рівний нам козак».

Це дуже правильний спосіб виявити людину ледачу й безініціативну. Розумна й кмітлива людина ніколи не бідкається і не нудьгує. Якщо взяти в товариство неперевірену людину, то не будеш упевнений у своїй безпеці. А що як людина ця потребуватиме пояснення, що і як слід робити, сама ж нічого не запропонує? Ще й виправдовуватиметься, що зробила все, як наказали. Тому козаки й брали тих, хто за словом у кишеню не полізе, сам завжди знайде вихід із скрутного становища та ще й друзям допоможе.