Кінофільм, який сподобався

Не дуже давно вийшов на широкий екран чудовий фільм Миколи Лебедєва «Зірка», який був знятий за мотивами однойменної повісті Е. Казакевича. Мені він дуже сподобався не тільки своїм сюжетом, а й прекрасною режисурою, незабутньою грою артистів.

Можна назвати «Зірку» і відповіддю на американський фільм «Ворог біля воріт», а можна сказати простіше: це кіно про війну — Велику Вітчизняну — і про кохання — велике і чисте. Це велика робота, чудова екранізація літературного твору.

Отже, 1944 рік, Червона Армія, погнавши німців, з боями наблизилась до радянських кордонів. Але далі вона не може просуватися, тому що фашисти перекидають до лінії фронту свіжі сили і, вірогідно, готовлять серйозний наступ. Щоб з’ясувати це напевне і зірвати підступні плани супротивника, до ворожого тилу відсилають групу розвідників із відзивом «Зірка» під командуванням молодого гарного лейтенанта Травкіна. Небезпека чекає розвідників на кожному кроці, але це їх не зупиняє. Мене вражають їхня сміливість, твердість, упевненість у власних силах. Так, це ті хлопці, якими пишається будь-який народ. Сумувати, дивлячись цей кінофільм, не доводиться.

Неможливо не віддати належне чудовій піротехніці та спецефектам. Вибухи залізничних цистерн і розриви снарядів, палаючі будинки і люди, бомбардувальники, які пікірують на автоколони, дуже вражають. Тобто операторська робота у цьому фільмі на висоті. Оператор Юрій Невський зумів усе передбачити, встиг зафіксувати найвдаліші моменти на кіноплівці. До цього слід додати справжню техніку часів війни (виявилося, що «Мосфільм» використав тут усю свою військово-технічну кінобазу, яка вже багато років стоїть без діла) і якісний історичний антураж. Розмах великих битв забезпечили професіонали — 11-й окремий кавалерійський козачий полк, Гвардійська мотострілкова Таманська дивізія. Робота художника – постановника Людмили Кускової, відомої за фільмами «Звичайне диво», «Покровські ворота», «Царевбивця» та інші, повністю відповідає епосі.

На ролі розвідників режисер підібрав акторів маловідомих, але дуже колоритних. Найвідоміший з них — Олексій Кравченко, який грає сержанта Аніканова. Він відомий за стрічками «Іди та дивись», «Мама», «Квіти для переможців», «Різдвяна містерія». Вдало вписався у сюжет і Олексій Панін, якого взяли на роль веселого сержанта Мамочкіна. Він оживляє своєю грою похмурий настрій інших розвідників. Головного ж героя вибирали за принципом — гарний та виразний. Ігор Петренко («Московські вікна») у ролі лейтенанта Травкіна має дійсно органічний вигляд — справжній радянський командир без страху, сумнівів і сентиментів.

А сентименти у «Зірці» дуже чарівні! У юного лейтенанта закохується ще більш юна зв’язківка Катерина (Катерина Вуличенко). І викликає вона його по рації — «Зірка», «Зірка», я «Земля» з таким відчуттям, з таким надривом, що не вистачає слів. До того ж уся ця романтика відбувається під чудові природні пейзажі і невимовну симфонічну музику. Здається, що від цього плакатимуть не тільки дорослі люди, а й навіть маленькі дітлахи, які майже нічого не знають і, на жаль, не хочуть знати про війну.

Музику для цього фільму спеціально написав Олексій Рибников і тільки після того, як кілька разів переглянув робочий матеріал «Зірки».

Я просто у захваті від цього кінофільму. Він приніс стільки хвилювання, примусив задуматися над багатьма проблемами. Він наче повернув мене у минуле, страшне і дуже чомусь реальне. Мабуть, сценарій Євгена Григор’єва виявився дуже-таки реалістичним. Хочеться знову і знову дивитися «Зірку», щоб ще раз пережити і страхіття війни, і щасливі миті кохання. Хочеться ще раз побачити чарівного хлопця — лейтенанта Травкіна, та його «зірку» Катерину; хочеться бути разом із розвідниками у скрутні для них хвилини, коли вирішується їхня доля, їхнє життя. Я гадаю, що цей фільм сподобався не тільки мені, а ще багатьом і багатьом шанувальникам історичних фільмів і фільмів про кохання.