Тема рідної домівки в поезії С. О. Єсеніна

Ой mы Русь, моя родина кроткая,

Лишь к тебе я любовь берегу…

С. Єсенін

Сергій Єсенін — великий російський поет. Головна і визначальна риса його поезії — народність. Йому не потрібно було читати про соціальні протиріччя села, йому не потрібно було шукати шлях до народу, вивчати й осягати його душу, тому що дитинство і юність він провів у рідному рязанському селі Костянтинові. Він своїми очима бачив злидні сільського життя, важку і непосильну сільську працю, нестатки й умови, у яких жили і працювали селяни.

З раннього дитинства рідна земля дала йому найбільше — народний погляд на життя, наділила народною мудрістю, він побачив добро і зло, щастя і нещастя. Пісні, повір’я, частівки, сказання, які він чув у дитинстві, стали основою і головним джерелом його творчості. Любов до рідної землі і її вічно прекрасної природи Єсенін усотував із молоком матері. Природі, батьківщині і рідній домівці він присвятив велику частину своїх творів.

На селі в ті роки було дуже важко. Селяни багато працювали, виконували тяжку роботу. У вірші «Кузнец» поет змальовує важку роботу коваля в задушливій і темній кузні.

«И тяжек несносный жар» і «от шума в голове стоит угар». Нахиляючись до ковадла, він безперервно махає руками так, що «сетью красной рассыпаясь, вьются искры у лица». Селяни дуже боялися посухи і, зітхаючи, молилися, щоб дощик полив їхнє жито.

Лица пыльны, загорелы.

Веки выглодала даль,

И впилась в худое тело

Спаса кроткого печаль.

Та й у хатах «вьется сажа над заслонкою» і «тараканы лезут в паз». Дуже тяжко стає на душі, коли читаєш про реальне селянське життя. Поет говорить: «За тяжелой сохой эта доля дана».

Звичайно, селянам було важко, але хіба можна залишити без уваги опис сільських свят, сільських гулянок, картини казкової красоти природи, красоту людей праці. В одному з віршів поет описує недільний сільський базар:

Балаганы, пни и колья,

Карусельный пересвист…

Увечері можна почути пісні гусляра, «дремную песню» рибалок, пісні дівчат. У селі «пахнет яблоком и медом», гудить «на лугах веселый пляс» і чутний дзвінкий «девичий смех». По шляху «скачет бешеная тройка на поселок в хоровод». У дівчат — «красной рюшкою по белу сарафан на подоле», гарні вишиті хустки, а в хлопців — червоні паски і білі свитки.

Проводячи своє життя серед природи, поет уважно вивчав усе навколишнє: схід сонця, вечірню зорю, ліси, поля, квіти і багато чого іншого. У віршах описані всі пори року: «поет зима — аукает, мохнатый лес баюкает», «осень — рыжая кобыла…». Поет порівнює природу з людиною: «ивы — кроткие монашки», «пригорюнились девушки-ели», «зеленая прическа, девическая грудь, о тонкая березка…». А скільки прекрасних рядків присвятив Єсенін своїм улюбленим деревам — символам Росії: «Белая березка под моим окном», «Клен ты мой опавший, клен заледенелый», «Сыплет черемуха снегом», «Черемуха душистая с весною расцвела».

Щоб вірш був більш барвистим, він використовує колірну символіку, епітети, метафори, порівняння: «на ветке облака, как слива, златится спелая звезда», «золотою лягушкой луна распласталась на тихой воде», «заря на крыше, как котенок, моет лапкой рот» і інші засоби. Кожний рядок його віршів проникнутий живою радістю і любов’ю до милої батьківщини, до рідної домівки і тому не може не хвилювати наші серця.

А скільки прекрасних слів сказано в його віршах про тварин. Він розуміє їхню душу, для нього квакання жаб — музика. Деякі з них він присвятив «братам нашим меншим»: «Песнь о собаке», «Собаке Качанова», «Лисица», «Корова» й інші. Любов до тварин він зберіг на все життя.

Поезія Єсеніна завжди знаходила добрий відгук у душах людей. У наші дні ми є свідками його світової слави, всенародної любові. Зараз його вірші перекладені на грузинську, білоруську, литовську, українську і інші мови. Його твори використовують композитори, художники, драматурги. А чому нас так притягує сила єсенінської поезії? Що робить його лірику близькою і дорогою для читачів? Звісно ж, люоов до людини, до батьківщини, природи, рідної домівки. Його твори залишають в нас найяскравіші почуття, і ми знаходимо в його поезії щось близьке нашій душі.