Сатиричне зображення козацької старшини у повісті «Конотопська відьма»

Г. Квітка-Основ’яненко написав не тільки сентиментальні повісті, такі, як «Маруся», а й сатиричні, у яких критикував пороки сучасності. Зокрема, у повісті «Конотопська відьма» він висміює козацьку верхівку пізньої гетьманщини.

Діди Микити Забрьохи колись брали участь у визвольній боротьбі разом із Богданом Хмельницьким і своїми особистими заслугами отримали сотенство. Колись сотник обирався, а Микита, як і його батько, успадкував цю владу, але сам був не достойний такої честі. Він тільки і думає, як йому смачніше поїсти та випити. Сам не тільки неграмотний, а навіть до тридцяти і порахувати не вміє, у чому зізнається своєму писареві, але між козаками веде себе зверхньо і пихато. Він не зважає ні на які державні справи, а думає лише Про те, яку б йому дівчину засватати, щоб і гарна була, і багата. Великий вплив на нього має писар Пістряк, якого сотник вважає дуже вченою і розумною людиною.

Але виявляється, що вся вченість Пістряка полягає у тому, що він вміє говорити не зрозумілими нікому словами. І від того, що ніхто, навіть священик, не міг второпати, що він там говорить, всі вважали його ученим: «Так як стане він з паном сотником Забрьохою розмовляти, так ви тільки слухайте, а вже чи

Твори з української літератури второпаєте що, не знаю, бо він у нас чоловік з ученою головою, говоре так, що і з десятьма простими головами не розжуєш». Найкомічнішою ситуацією у творі є сцена з хворостиною, коли «вчений» писар думав, що хтось з козаків постійно втікає з перепису, бо коли писар рахує на вулиці, то всі вони є, а коли рахує за хворостиною, то одного у п’ятому десятку не вистачає. Якщо людина не може навіть порахувати козаків, то чи здатна вона керувати ними?

Писар Пістряк належить до підлих і мстивих натур. Він хоче зайняти місце сотника, а тому робить усе, щоб нашкодити Забрьосі. Отже, і виходить, що замість того, щоб займатися справами міста та держави, один вирішує свої особисті (одруження), а інший бореться за владу.

Замість того щоб іти із сотнею у Чернігів, вони влаштовують потоплення відьом, щоб з’ясувати, хто вкрав дощ. Ситуація була б комічною, якби це не загрожувало життю людей. Але навіть ці справи, які вони вигадали, щоб виправдати свою бездіяльність, не цікавлять Забрьоху, який постійно думає про те, що час вже обідати.

Кожний із героїв отримав по заслугам. І Забрьоху усунули з посади зате, що не вважав на накази. Його змінили. Але чи кращий буде за нього новий сотник? Г. Квітка-Основ’яненко показав виродження козацької старшини, її нездатність керувати навіть сотнею, забобонність та обмеженість.