Утвердження громадської активності трудівника

У Ялті є могила з рожевого мармуру. Тут спить вічним сном Степан Руданський — добра інтелігентна людина, справжній лікар, дотепний сатирик, цікавий ліричний поет.

У творчім доробку Руданського — співомовки, приказки, пісні. Твори поета різні, але всі вони мають народнопоетичну основу.

Герої творів Руданського — прості працьовиті люди. Знедолені від народження, вони наділені і розумом, і дотепністю, а порівняно з панами багатші духовно, благородніші. Важко жити у кріпацькому ярмі, це ганьба над людською гідністю.

Нема щастя ні за мною,

Ні передо мною,

Тілько туга за тугою,

Журба за журбою!..

Але завжди залишалась віра в перемогу добра над злом. Поет закликав не коритися недолі, не гнутися перед панами.

Нехай гнеться лоза,

А ти, дубе, кріпись…

Не хились, не кривись,

Та глибоко углиб

Твердий корінь пусти…

Прийде краща пора. Переможе людина праці, бо в серці її — народна мудрість, козацька слава минулих років, оптимізм. Тому й готові чесні трударі чинити опір всім, хто збирався зробити їх рабами. Працьовиті люди врешті-решт стануть господарями на землі, яку обробляють своїми руками. Руданський упевнений — перемога за людьми праці.

І все мине, що гірко було,

Настануть дивнії роки;

Чого ж ви стали, мої діти?

Пора настала!..

Пора бути активними в боротьбі за нове життя, пора бути вільними.