Відданість і зрада у повісті «Над Кодацьким порогом»

У творі Адріана Кащенка «Над Кодацьким порогом» відображені славетні і трагічні сторінки минулого України. Це був перший сплеск національно-визвольної боротьби запорожців проти польського гноблення.

Поштовхом для повстання стало зведення поляками фортеці над Кодацьким порогом, що було «нестерпучою образою» запорожцям. Хоча і до того король польський «всякі утиски козакам чинив»: число реєстрових козаків постійно зменшували, запорожців вважали не козаками, а збіглими кріпаками, людей силоміць змушували приймати уніатство. Однак, незважаючи на все це, серед війська українського не було єдності. Запорожці зруйнували фортецю і прагнули продовжувати війну з Польщею. Вони готові були битися до останнього, йти за своїм гетьманом Іваном Судимою до кінця. Але старшина реєстрових козаків, сподіваючись, що король дасть їм великі права, зрадила гетьмана: «Вони ввечері пили та їли разом з Судимою, а вночі, коли той уже спав, заткнули йому рота, зв’язали руки й одвели до Конецпольського, а той зразу ж, під великою вартою, вирядив його до Варшави». Польський уряд стратив гетьмана, порушив і свої обіцянки. Нічого не придбали ті, хто продав гетьмана, за свою зраду.

Мені здається, що в будь-якій ситуації не можна зраджувати спільну справу, а тим більше чесну справу порятунку власного народу від гнобителів. Саме тому я зневажаю козацьку старшину, яка заради власних пільг позбавила Україну її славного сина, і захоплююсь відданістю Батьківщині Івана Сулими, що навіть в останні хвилини життя піклувався про майбутнє рідного народу.