Зимовий вечір

Позаду залишилась осіння сльота, довгі холодні зливи, пронизливий вітер, затягнуте важкими і темними хмарами небо, липкі тумани. Одного ранку ми прокинулись і побачили, що прийшла довгоочікувана красуня-зима.

Вона порадувала нас пухнастим білим снігом. А скільки нових ігор та розваг принесла вона з собою! Ми цілий день гралися в сніжки, будували фортеці, каталися на лижах та санчатах. А з ватного неба падав і падав лапатий сніг, вкриваючи все навкруги білою ковдрою. Все стало дуже красивим. Вулиці набули святкового, урочистого і дуже охайного вигляду, а дерева накинули білі ажурні хустки.

Але взимку дні дуже короткі. І ось з неба спустились фіолетові сутінки. Скрізь загорілись жовті ліхтарі. В їх світлі сніжинки чи то водили дивні хороводи, чи то танцювали якийсь химерний вальс, що не мав початку і кінця. При штучному освітленні великі сніжні намети здавались темно-синіми. Засніжені дерева біля ліхтарів під снігом були схожі на недогарки свічок. Нарешті снігопад скінчився. Хмари розступились. І з зимового високого неба на землю глянули ясні зорі. Під їх холодними променями сніг почав переливатися, як тисячі крихітних діамантів. На землю тихо опускалась оксамитова ніч.

Гарно було на вулиці, але треба було йти додому. Адже з теплої квартири теж добре спостерігати за сніговою казкою.