Чим зацікавила мене «Велесова книга»

Однією з найдавніших пам’яток нашої історії є «Велесова книга» — найдревніший праукраїнський літопис на п’ятдесяти двох дубових дощечках. Оригінальність цього літопису не може не зацікавити. Особисто я була вражена мудрістю наших предків, умінням у ті далекі часи фіксувати інформацію про своє життя для нас, нащадків.

Розмірковуючи над історією, яку фіксує даний літопис, я більше дізналася про релігійні вірування нашого народу дохристиянської доби. До цього часу я мало знала про рунвірівську віру, і мені було цікаво дізнатися і про Дажбога, і про Сварога, і про інших богів.

У «Велесовій книзі» багато інформації про життя слов’янських племен, про їх боротьбу проти загарбників.Цікавими у «Велесовій книзі» є перекази, міфи, легенди. Друге — третє століття нашої ери — це часи Русколані. У цей період наші предки будували міста, серед них і Суренж-Київ — прообраз майбутнього Києва.

Зрозуміти єдність мого народу зі Всесвітом допомогла мені розповідь «Вчення про Праву, Яву і Наву». Усім відома істина, що духовність людини — це першооснова її буття, що не можна руйнувати й нищити світ, у якому ти живеш. Філософське значення «Вчення про Праву, Яву і Наву» наших далеких предків — єднання Богів, людей і духів померлих родичів — це утвердження віри, активної діяльності людини.

А ще мене дуже схвилювала сама історія появи «Велесової книги». Це був важкий шлях і невідоме зникнення дощечок. Хвала Богові, що залишились переписи, фотознімки. А це означає, що наші далекі предки вірили, що до нас дійде їх послання, їх історія.

«Велесова книга» — виховує в нас гордість за наш народ, шанобливе ставлення до здобутків нашої культури. Кожна людина зобов’язана пам’ятати і знати свою історію — це допоможе нам уявляти, хто ми і яких батьків діти.