Тодось Осмачка – поет «розстріляного Відродження»

Література української діаспори стала відомою для широкого кола українського читача в період розбудови незалежності нашої країни. В українську літературу повернулись імена письменників, яких в 20—30-ті роки доля закинула кого в табори, кого в інші країни. До таких митців належить і поет Тодось Осмачка.

Народившись в кінці XIX століття, Тодось Осмачка став свідком нашої буремної історії. Перша світова війна, революція 1905—1907 pp., буржуазна і жовтнева революції 1917 року, Громадянська війна. Бачачи здібності дитини, батько-селя-нин дав синові освіту. Т. Осмачка вивчився на вчителя. У 1923 році видав першу поетичну збірку «Круча», а згодом і «Скитські вогні», і «Клекіт». Кожна з них говорила про талановитого молодого автора, але була зустрінута гострою критикою, а поета почала переслідувати влада.

«Розстріляне Відродження» — це літературно-мистецьке покоління 20-х — початку 30-х років, яке було знищено або зазнало утисків тоталітарним режимом нашої країни. До цього покоління належить і Тодось Осмачка, якого від загибелі врятувала хвороба та те, що поетові вдалося виїхати на Захід. Однак нервовий розлад через очікування арешту змусив поета блукати по різних країнах. Поета переслідував страх, і він переїжджав з місця на місце у Німеччині, США, Канаді, Франції, Югославії… Помер Тодось Осмачка 7 вересня 1961 року, самотній і забутий, в одній із лікарень США.

Однією з провідних тем у творчості поета в еміграції є тема залишеної Батьківщини:Моя тужлива Україно,таку тебе я полюбив…(«Розкрила небо Україна»)У стилі імажинізму написаний вірш «Україна». У вірші немає ніякої дії, у формі монологу-самохарактеристики України поет створює образ України:

Оце такая в тебематінка,в руці ГосподнійУкраїна.Синьонебая!Сумом за рідною Батьківщиною пронизана і збірка «Китиці часу». Поет, відображаючи трагізм власної долі, звертається до образу матінки-України:

Моя Україно, недоле моя,була ж ти мені дорогою,а нині тебе вже лишаюся я.Ох, що ж ти зробила зі мною!Серед прозових творів Т. Осмачки найбільш гострі «План до двору» та «Ротонда душогубців». У цих книгах — літопис злочинного винищення українства в часи колективізації, розкуркулення, безпідставних арештів і репресій.

Ознайомитися з творами Т. Осмачки стало можливим лише за часи незалежності нашої країни, з демократичними процесами в ній, бо в тоталітарній державі викривальні твори митця були суворо заборонені.