Богдан Лепкий – пристрасний співець подільського краю
Ще малим хлопцем Богдан Лепкий виявив ненаситну цікавість, допитливість, міг до ранку слухати розповіді старших людей, захоплювався фольклором, легендами, віруваннями, обрядами. Усе почуте, взнане згодом стало тим бездонним джерелом, яке впродовж усього життя живило його душу. Ліси й озера Волині, зелені стрункі смереки, бурхливі стрімкі річки, соснові бори, зелені луки — все це навіки зачарувало поета. Адже й справді Волинь — один із найчарівніших куточків України.
Колисав мою колискуВітер рідного ПоділляІ зливав на сонні віїСтепового запах зілля…Так писав про свій рідний край Богдан Лепкий в одному зі своїх віршів «Заспів».Пізніше з-під пера поета одна за одною виходять збірки його поезій. Його поезії прості, гарні, ліричні, хоч забарвлені тугою та смутком. Таким є і його вірш «Набік життя, журба дрібна». У ньому поет малює картини рідного краю, мріє про щастя людей, до якого, як вважає письменник, ще треба прокладати шляхи, але воно неодмінно прийде. Невимовним смутком і болем, але разом із тим і палкою синівською любов’ю до рідного краю і тугою за його втратою сповнений вірш Б. Лепкого «Видиш, брате мій». Скільки ж у цій поезії тяжкої муки, невимовного болю. Це біль і туга тих, хто втрачає найдорожче у своєму житті — батьківщину. Здається, й кам’яне серце здригнеться, почувши цю поезію, що стала вже народною піснею.
Отже, Батьківщина Богдана Лепкого — Поділля, край благословенний, щедрий, овіяний легендами, полум’яним співцем якого і був видатний поет.