Народна вчителька Марія Андріївна (за твором Остапа Вишні «Перший диктант»)

Незабутніми залишаються для людини не лише роки дитинства, а й шкільні літа. Образ улюбленого вчителя живе у спогадах довгі роки. Назавжди зберіг у своїй пам’яті першу свою вчительку відомий письменник-гуморист Остап Вишня.

«Вчила нас доброї душі старенька вчителька Марія Андріївна, маленька, роками вже згорблена бабуся, що весь час закутувалася у теплу хустку і все — кахи! кахи! Усе кахикала».Марія Андріївна була добра, ласкава, лагідна. Вона відкривала сільським дітям дорогу в широкий, захоплюючий світ знань. Намагалася, щоб діти старанно вчилися. Уміла все докладно і дохідливо пояснити. Ще вона була дуже турботлива і по-материнськи ставилася до своїх учнів.

«Як закрутить було взимку хуртовина, ніколи вона нас, хутірських школярів, не пустить було додому на хутір, залишить у школі на ніч, дасть кулешику чи яєчні насмажить, чайком напоїть, та ше й з цукерками, біля груби на підлозі рядно простеле, а на рядно кожушину, подушку покладе.

– Спіть, дітки!»Серед учнів і батьків Марія Андріївна користувалася заслуженим авторитетом і повагою. «Такій учительці, як наша, низенько вклонятися треба», — казала мати Остапа.Велику повагу і щиру любов своїх вихованців Марія Андріївна завоювала добротою, ласкою, теплом своєї душі. Давно вже немає на світі Марії Андріївни, але й досі у селі згадують народну вчительку. І могилка її завжди потопає у квітах. Пам’ятають колишні учні свою улюблену вчительку.