Спогади про героїчну битву козаків під Жовтими Водами (за віршем А. Малишка «Гомін, гомін по діброві»)

В історії України є багато героїчних сторінок. Як відомо, їх писали її захисники — хоробрі, винахідливі, вольові гетьмани, полководці, козаки. Серед них і відважний гетьман Богдан Хмельницький, який на чолі свого війська не раз звільняв українські землі від поневолення польської шляхти.

Андрій Малишко у вірші «Гомін, гомін по діброві» відтворює ті страшні й героїчні часи, а саме — битву Богдана Хмельницького під Жовтими Водами.Поет детально не змальовує кровопролитні баталії, але природа мовби передає хвилювання, страшну небезпеку, відчуває страждання поранених, сподівається на перемогу:

Гомін, гомін по діброві;А над полем все заграви,А над полем все заграви,Пожовтіли буйні трави.Уявляю, що на полі бою присутній прославлений полководець Богдан Хмельницький.Мені здається, що він сам звертається до козаків із закликом:

Станьмо, хлопці, при долині.Станьмо, хлопці, таборамиЗа полями, за борами,Під густими яворами.Із цих рядків зрозуміло, що численне військо зібране під Жовтими Водами і розташоване на величезній території. Відступати вже нікуди. Або перемогти, або вмерти.

А далі мені здається, що оповідь веде Іван Богун, улюбленець народу. Адже його ім’я пов’язано з битвою під Жовтими Водами. Він звертається до Богдана:Глянь, Богдане, квітка в’яне,Дай-но січі, дай-но грому!

І нарешті ворог був розбитий, загубив шлях додому і навмання біжить через дикі терни світ за очі.Ось так у своєму вірші А. Малишко відтворив героїчні сторінки нашої історії.