Поетичні картини літнього ранку в казці М. Коцюбинського «Хо» (уривок «Ранок у лісі»)

Природа — це мати, яка дарує людині життя, надихає її на любов та працю, дає щедрі дари.

Михайло Коцюбинський тонко відчував природу, зворушливо ставився до птахів, дерев, квітів. У казці «Хо», а саме в уривку «Ранок у лісі», він із любов’ю відтворює невимовну красу природи, оспівує її. У пейзажі, яким починається твір, змальовано літні картини лісу. Все в ньому ніби живе: «зашепотіли збуджені листочки, оповідаючи сни свої, заметушилась у траві комашня…» Ліс мовби розмовляє з нами своїми кольорами, барвами, пахощами. Ми простежуємо його пробудження. «Спочатку лише де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку». А далі вже вчувається голосне щебетання хору пташок. Автор порівнює цей спів із чудовим концертом. Із гущавини вискакує легка рухлива сарна. її розбудили пташині пісні. А ось полохливий заєць причаївся під кущем. Він ще й з переляку вуха пригнув.

Як гарно описує Коцюбинський небо, що грає різними кольорами! І ось нарешті з’являється сонечко. Це воно дарує життя лісові: «ринуло від сходу ясне проміння», «засипало самоцвітами», «обняло його». Сонце перемогло пітьму, принесло тепло і щастя, життя. Хочеться опинитися там, вдихати п’янкі запахи лісу.

Отже, в казці «Хо» Михайло Коцюбинський змалював первісну природу. Нині від людини залежить її краса, багатство. Тож давайте берегти кожну пташку, кожну квіточку, які приносять нам радість.