Поетичне вираження любові до землі в поезії Максима Рильського

Коли читаєш вірші Максима Рильського, то ніби йдеш битим шляхом, а навколо розляглися безмежні поля України. Творчість його невичерпна. Кожному, хто діткнеться поезії Максима Рильського, впадає в око палка любов до життя, жагучий потяг до єднання з людьми та природою. Його поезія оспівує духовне багатство трудівника, що оновлює, відроджує, прикрашає свою землю, У творчості поета любов до землі переплітається з почуттями до коханої, з любов’ю до праці.

На білу гречку впали роси.

Веселі бджоли одгули,

Замовкло поле стоголосе

В обіймах золотої мли.

Любов поета до рідного краю бринить-виспівує пахощами квіту, дзвінкоголоссям природи. Лірик не просто милується рідними полями, луками, лісами — він бачить на своїй землі людину-трудівника, чия праця продукує добробут і злагоду. Поезія “Троянди й виноград” — це відчуття радості праці і краси:

Із поля дівчина утомлена прийшла

І, хоч вечеряти дбайлива кличе мати,

За сапку — і в квітник, де рожа розцвіла,

Де кучерявляться кущі любистку й м’яти.

Краса природи рідної землі і творча праця людини можливі тільки за умов миру.

Повернемось до воєнного лихоліття і побачимо, що в поезії “Слово про рідну матір” Рильський благословляє землю, по якій ходив колись Тарас, на борню проти ворога. Поет вірить, що чисте серце нашого народу не можна здолати чорною злобою.

Ні! Сили на землі нема

І сили на землі не буде,

Щоб потягти нас до ярма,

Щоб потоптати наші груди…

Наша сила — сила народу — в благословенних сторінках історії, в життєдайних криницях цілющої води, в мудрості дружби.

О земле рідна! Знаєш ти

Свій шлях у бурі і негоді!

Стає народ, гудуть мости,

Рокочуть ріки ясноводи..

Образ рідної землі зливається з образом народу — трудівника і захисника. В той же час рідна земля для поета — це природа, яка дає наснагу для роботи, яка милує око під час відпочинку. Поет впевнений, що за будь-якої цивілізації не можна прожити без любові до замріяності полів, таємничості лісів, щебетання пташок. Недаремно у вірші “Діалог” звучить протест проти обмеженості:

Як же так убого ви живете,

Чом так занепали ви, скажіть,

Щоб у дні космічної ракети

Солов’я не в силі зрозуміть?

Поезія Максима Рильського — це життєдайне джерело краси і радості людини, яка живиться соками рідної землі. яка прикрашає рідну землю, яка вбачає своє теперішнє і майбутнє в єдності з рідною землею.