Образ Григорія Многогрішного в романі Івана Багряного “Тигролови”. Твір 11 клас

Іванові Багряному довелося пройти через усі пекельні кола, які влаштувала радянська система своєму народові. Переважна більшість людей з того пекла не поверталася… Та Іванові Багряному пощастило: він вирвався звідти і потім, опинившись в еміграції, вважав своїм святим обов’язком розповісти всьому світові правду про Радянський Союз.

Роман «Тигролови» поряд із романом «Сад Гетсиманський» серед творчої спадщини письменника здобув найбільшої популярності серед читачів багатьох країн світу.

Пригоди головного героя Григорія Многогрішного розпочинаються в «Тигроловах» тоді, коли він втікає з «ешелону смерті» – етапного спецешелону НКВС, що мчав до Колими смертників ГУЛАГу. Незабутнє враження справляє символічний образ дракона-поїзда, який асоціюється в уяві письменника з потворною сталінською системою: «…Вирячивши очі, дихаючи полум’ям і димом, потрясаючи ревом пустелі і нетра і вогненним хвостом замітаючи слід, летів дракон…»

Шістдесят коробок-вагонів – шістдесят суглобів у дракона. Спереду вогненноока голова – велетенський двоокий циклоп – надпотужний паротяг «Йосип Сталін».

Григорій Многогрішний, атлетичний юнак-українець, хоробрий і гуманний, виявився людиною великої сили духу, не дав перемолоти себе тоталітарній м’ясорубці і був засуджений на 25 років ГУЛАГу.

Мов зіницю свого злодійського ока, беріг його начальник етапу, перевіряючи особисто наявність арештанта Многогрішного на кожній зупинці ешелона, бо відчув нескореність духу і могутню внутрішню волю в’язня. Але той втік-таки. Ні варта, ні швидкість, ні повна ізоляція не втримали його: «Стрибнув у певну смерть, але не здався, дев’яносто дев’ять шансів проти одного за те, що від нього залишаться самі шматки, але стрибнув.

– Диявол!.. Диявол!..- кипів начальник етапу».

Сміливий втікач Григорій Многогрішний виходить переможцем у двобої із силами тоталітарного зла. Він не тільки зберіг своє життя, не став ще однією з чергових жертв системи, але й укріпився духовно й тілесно, потрапивши на розкішний «острівець» у тайзі, що має назву «Зелений Клин». На цьому «острівці» живуть українці, втікачі й вигнанці, які під час колективізації і політики непу були розкуркулені радянською владою. Тут вони створили свій світ гармонії, духовного єднання з природою. Серед тих людей Григорій зустрічає своє кохання до Наталки Сірківни. Її почуття палке і вірне, а душа – незаймано чиста. Разом вони переходять неміряні простори тайги, долають укриті снігами сопки, переправляються через Амур, перетинаючи кордон, і залишають позаду лемент газет про «велику озброєну до зубів банду ворогів народу». Разом вони вийшли на головну магістраль свого життя: «…вони спалили всі кораблі за собою та й вірили в свою зорю, що присвічувала їм шлях – шлях у життя. Шлях туди – десь на ту далеку… сонячну Україну. А чи в героїчну битву і смерть за ту далеку, за ту незнану Україну».

Григорій Многогрішний – це цілісна натура, яка відчуває повну єдність з нацією, її культурою й історією, але душею й вчинками противиться тому, що давно стало злою долею народу. Риси його характеру вчать нас не підкорятися сліпо залізній волі когось і покірно виконувати її накази. Навпаки, образ Григорія Многогрішного скріплює душу, вчить читача великій і мужній любові. Роман «Тигролови» і його головний герой, за словами Олени Теліги, виховує «сильних і твердих людей української нації».