Доля України в романі Л. Костенко «Маруся Чурай». Твір 11 клас

У сучасній поезії панорамний історичний роман – не часте явище. Це літературний подвиг, бо вибрати тему і відповідний їй сюжет, відлити його в досконалу форму – важка робота, що потребує і великого таланту, і обізнаності в ремеслі. Тому роман Ліни Костенко привернув до себе таку увагу критиків і читачів.

Ліна Костенко обрала для свого роману Україну XVII століття. Це був бурхливий час, тяжкий час для країни, коли обирались політичні пріоритети, кипіло культурне життя. У романі розповідається про драму полтавської дівчини Марусі Чурай. Через уведення в дію історичних персонажів, вдалий вибір часу для розгортання сюжету Ліні Костенко вдалося дати широку панораму психології та менталітету українського козацтва, глибоко замислитися над історичною долею України, яка складається з багатьох людських доль.

Тривога й смуток накрили Україну. Зрада, розкол у козацьких лавах, бої за боями…

Вогненна зірка в небі пролітала,
Сичі кричали, вісники біди.
На сто думок замислена Полтава
вербові гриви хилить до води.

Уболівання за Вітчизну тим більше, що офіційна історія мовчить, «про наші битви – на папері голо». Тільки пісня зберегла пам’ять народну, героїв та простих людей. Тому не може припустити страти Марусі Іван Іскра, бо ж вона – пісня рідного краю. Тому гетьман Богдан Хмельницький дає таку відповідь полтавським суддям:

Тим паче зараз, як така розруха.
Тим паче зараз, при такій війні, –
що помагає не вгашати духа,
як не півцями створені пісні?

Через пісню сприймаємо ми Україну в романі, пісня зв’язала героїв, вона ж і розвела їх по різні боки правди і кривди. Чорною низкою виглядають імена тих, хто став жертвою зради: Наливайко, Чурай, Павлюк… Бездумні дії українців вели країну до ярма. Ліна Костенко характеризує кожного героя через погляд із майбутнього, дивлячись на них крізь відому вже нащадкам долю. Уже і кісток їх не лишилося, але живе Україна. Не останньою в боях за неї була пісня.