Художнє осмислення загальнолюдських цінностей у творчості Л. Костенко. Твір 11 клас

Українська поетеса Ліна Костенко подарувала читачеві щирість своєї душі, філософське осмислення життя, красу слова. Дочка епохи шістдесятих років XX століття кербувала свій талант у часи, коли панувала напівправда, а гостре правдиве слово замовчувалось в інтересах тоталітарної ідеології.

Читаючи лірику Ліни Костенко, ми розуміємо, що це не просто гасла чи крилаті вислови. Кожен вірш примушує читача замислитися над смислом людського життя, місцем, яке займає кожен із нас у суспільстві.

Куди йдемо?
Який лишаєм слід?
Хто пам’ять змив, як дощик акварельку?
Все менше рук, що вміють сіять хліб.
Все більше рук, що тягнуть все у пельку.

Такі рядки не може написати байдужа людина. Сповнена болями суспільства, поетеса не вчить нас, як треба жити, а страждає від людської байдужості, від неправди, яка панує в суспільстві. Доля України, її майбутнє залежать від того, які ми є сьогодні, якими будемо завтра. Вражають такі рядки:

Здається ж, люди, все у них людське.
Але душа ще з дерева не злізла.

Це не критика людини, це не іронія – це крик душі, якій випало вболівати за долю сучасного й прийдешнього.

Душа здригнеться і в астралі.
Де ж те як писанка село?
В майбутнє підуть магістралі,
А України наче й не було?!

Не для того б’ється серце в грудях поетеси, щоб мовчки споглядати прірву, куди падає найцінніше, що є в суспільстві, – духовність, її кожне слово сповнене значущості й ваги, бо виважене на терезах совісті й сумління:

І це, напевно, головне.
Якої ще фортуни?
Не відступитися.
І не покласти лжу на струни.

Ліна Костенко із тих людей, кого вибрала Муза. Безкомпромісно стала вона на шлях Поезії, і став цей шлях її Долею. Не можна не хвилюватися, торкаючись їх поетичної душі, сповнена болями, сподіваннями, вірою:

Хай буде все небачене побачено,
Хай буде все пробачене пробачено.
Єдине, що від нас іще залежить, –
принаймні вік прожити як належить.

Свій поетичний заповіт Ліна Костенко щедро дарує сучасникам, струнами торкаючись сердець читачів. Сила її слова у чистоті й чесності. Мабуть, такими вона хоче бачити нас усіх, безкомпромісними й порядними, бо доля України – це доля поетеси, доля кожного з нас.