Образ Наталки Полтавки – яскравий тип українського національного характеру (за п ‘єсою Івана Котляревського “Наталка Полтавві
Протягом багатьох століть люди оспівували і уславлювали в піснях і віршах образ берегині – матері чи коханої жінки, благословляючи її ім’я. Деякі філософи вважали, що доля жінки – в домашньому господарюванні та материнстві. На їхній погляд, жінка не здатна до великих справ і почуттів. Але українки вже багато століть виявляють і велич почуттів, і талант материнства, і велич справ.
Життя і суспільна діяльність мудрої і справедливої княгині Ольги вивела язичницьку Русь на світову арену. Саме жінка змусила державних мужів рахуватися з інтересами її країни, поважати її. Весь світ знає про вродливу українську дівчину, яка полонила серце молодого султана Сулеймана і стала всемогутньою Роксоланою. Перебуваючи далеко за межами рідної України, вона сприяла розвитку національної культури, дбала про добробут народу.
Не минуло і сторіччя, як щедра на таланти українська земля подарувала людству чарівну і талановиту Чураївну. Марусині пісні про кохання і вроду і досі бентежать наші серця, наповнюючи їх то смутком, то радістю.
Можна навести чималий список жінок, які уславлювали рідну землю. Це поетеси Леся Українка та Ліна Костенко, художниця Катерина Білокур, співачка Раїса Кириченко, акторки Соломія Крушепницька і Наталія Ужвій тощо.
Багато діячів культури звертались у своїй творчості до образу жінки. Так, перлиною української літератури стала неповторна п’єса славнозвісного українського письменника і драматурга Івана Котляревського «Наталка Полтавка». Його героїня наче узагальнила всі найкращі риси жінок, стала ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ.
Наталка – добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото – не дівка! – кажуть про неї.- Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою,… яка трудяща, себе і матір на світі держить».
Тільки заради любої матусі вона погоджується на шлюб з нелюбом. їй притаманна здатність жертвувати собою заради інших. Але свого кохання зректися вона не може. Її душа і серце стогнали від болю, бо коханий вже чотири роки, як пішов заробляти гроші на весілля, а його й досі нема. Чекаючи на нього, Наталка благає Бога, щоб її наречений швидко повернувся.
«Петре! Петре!., я тебе любила і тепер люблю»,- сумує дівчина.
Наталці властиве почуття людської гідності, вона розумна і кмітлива. Делікатно, але наодріз проста селянка відповідає пану возному, щиро розкриває перед ним своє серце, пояснює, чому вони не пара. Ніжна і сором’язлива, вона впевнена в собі, це допомагає їй не занепасти духом при злиденному житті.
Коли доля знову зводить її з коханим Петром, дівчина бореться за своє щастя. Її не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе.
Майже сто вісімдесят років живе на сцені улюблена в народі героїня Наталка Полтавка, а краса її невмирущого образу не в’яне, не старіє. Причина безсмертя, очевидно, в тому, що в ній Іван Котляревський блискуче втілив народний ідеал української жінки, її моральної краси.
Минали десятиріччя, змінювався суспільний устрій життя, додавав нові риси до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Він не став анахронізмом і в наш час. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони – загальнолюдські і вічні, актуальні для будь-якої епохи.