Згубний вплив грошей на людину (За п’єсою І. Карпенка-Карого «Сто тисяч»). Твір 8 клас

Наприкінці XIX – початку XX століття театральне мистецтво України переживало піднесення, ставала більш важливою його роль у культурному та громадському житті. Цей розквіт українського театру пов’язаний, не в останню чергу, з драматургією І. Карпенка-Карого та його діяльністю як режисера й керівника трупи.

Українська драматургія того часу була під владою літературних штампів. Популярними були псевдокомічні п’єси «з народного життя» або історичні драми.

І. Карпенко-Карий зміг збагатити літературу видатними п’єсами, в яких відобразив сучасний стан народу, сучасні типи та характери.

Одним із таких творів стала п’єса «Сто тисяч» . Драматурга боляче вражало переродження здорового національного селянського характеру під впливом глитайства, любові до грошей, жаги до накопичення. Герой «Ста тисяч» – Герасим Калитка. Карпенко-Карий використовує прізвище, що вже характеризує героя: калитка – це кошель для грошей. Справді, для Герасима гроші – це найдорожче, але як справжній селянин він не цінить їх як вони є. Він скупає землю, бо це для нього істинне багатство. На початку комедії бачимо Герасима Калитку володарем «кругленького шматочка» у двісті десятин землі. Але мрії його сягають далі: скупити всю землю навкруги, щоб ішов день – Калитчина земля, ішов два – Калитчина… Як він собі уявляє це щастя, в нього «диханіє спирає» .

Щоб мати гроші на купівлю землі, Герасим Калитка готовий на все. І наймити, і рідні працюють у нього як заведені, а йому все здається, що вони тільки «губами плямкають» . Одружуючи сина, він понад усе вишукує невістку з грішми, використовуючи дітей як товар. А дочку видає заміж, не даючи обіцяного посагу. Як буде жити дитина – неважливо, тим більше не хвилюють Герасима зуби, втрачені під час бійки, яку вчинили розлючені свати. Втратив зуби – зате гроші цілі.

Комізм наростає. Хитрий, працьовитий, спритний мужик скуповує землю збіднілих шляхетних власників, які «погоріли» на своїх бажаннях. Але йому все замало. Якби одразу ж – і сто тисяч! І тут закономірно з’являється шахрай Невідомий. Жадібна та нерозумна людина – краща здобич для нього. Він пропонує протизаконну аферу – купівлю фальшивих грошей. Герасимові запаморочилося в голові – ось воно багатство, без боротьби та праці. Спочатку він виходить переможцем, обдуривши Невідомого на дві тисячі. Але той має добрий досвід, і Калитка замість ста тисяч отримує різаний папір.

Тут, як часто у Карпенка-Карого, п’єса переростає в трагікомедію. Вражений утратою грошей, а внаслідок цього – утратою землі, яку він прагне купити, Калитка намагається повіситись. Життя людини знов має менший сенс, ніж гроші. Врятований Калитка ридає не над тим, що ледве не згубив душу, а над тим, що «пропала земля Смоквинова!» .

Страшними словами закінчує Карпенко-Карий п’єсу «Сто тисяч» . Головний герой кричить: «Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!» Це смішно й боляче, бо людина втратила не кохання, не здоров’я, не рідних, не батьківщину… Усе, що завжди було й буде найважливішим у житті. Драматург сміється. Але сміх той невеселий, бо якийсь інший Герасим Калитка може стратити без жалю не своє, а чуже життя, щоб отримати свої сто тисяч.