Україно моя, моя люба Вкраїно» (За поезією П. Тичини). Твір 8 клас

Павло Григорович Тичина – видатний український поет, публіцист, літературознавець. Перша збірка віршів Тичини «Сонячні кларнети» побачила світ ще в буремному 1919 році, Поет був, що називається, «у моді» , навіть новітню течію в українській літературі того часу назвали «кларнетизмом» (від назви зазначеної збірки). Багато років творив поет, і завжди його лірика була цікавою, завжди йшла від щирого серця.

Велика любов до рідної землі звучить у поезіях Тичини. Він завжди милується її красою. «Світає» – так називається вірш, написаний поетом на початку творчого шляху. Тичина змальовує картину тихого світанку. Пейзаж навіває ліричному герою мінорний настрій. Степова Україна прекрасна й незмінна, але якої свіжості надає знайомим образам Павло Тичина! Тополі, могили, поля всім своїм єством приймають ранок. Пройде ще кілька хвилин, і підуть тумани, а замість них залишиться золотий день.

«Україно моя, моя люба Вкраїна» , – звертається поет до рідної землі в іншому вірші. Інтонація цього твору більш драматична – Тичина згадує про горе, якого так багато припало на долю України. Із синівською любов’ю поет намагається заспокоїти свою невтішну матір:

Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина,

– Чим тебе заспокою я – бідна людина, –

Скажи, моя люба Вкраїно,

 Вкраїно моя!

Вірш, який називається «Я утверждаюсь» , можна вважати програмним. У ньому Павло Тичина стверджує силу народу, перед яким стоїть могутній ворог: вірш написаний у 1943 році. «Я єсть народ, якого правди сила ніким звойована ще не була» – цей майже афористичний вислів є провідною ідеєю вірша. Тевтонія в котрий уже раз стала ворогом слов’ян. Тичина пригадує те, що накоїли окупанти за два роки війни. Поет наголошує, що «сила знову розцвіла» . Перед лицем ворога сталося справжнє єднання народів тоталітарної держави, спрямоване на захист власної території від ще більш жахливого тоталітарного «райху» . Тичина закликає східних слов’ян до помсти. Саме життя протидіє ворожій навалі, і ті, що хочуть жити, мають докласти чимало зусиль, аби здобути жадану перемогу. Тичина передбачає відбудову, яка почнеться одразу ж після війни, тобто він не має жодних сумнівів в останній перемозі «світла зі сходу» «Можна припустити, що цей вірш радянська цензура оцінила як «ідеологічно витриманий» . Проте вдивимося ще раз у рядки поезії «Я утверждаюсь» : за Тичиною, перемагає тільки народ. І тільки народ гідний носити звання переможця. Український народ ще раз довів, що він здатний мобілізовуватись у скрутні часи, віддавати всі сили задля остаточного торжества життя.

Павло Григорович Тичина дуже багато зробив для розвитку української літератури за радянських часів. Чим міг він підтримував молодих літераторів, пом’якшував цензурний тиск з боку партійних органів. Як публіцист і дослідник літератури він продемонстрував палку любов до України. Та все ж таки поетичний набуток Тичини, на мій погляд, цінніший: «Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу» .