Автобіографічні мотиви у вірші-притчі Ліни Костенко «Кольорові миші». Твір 7 клас

Писати вірші Ліна Костенко почала рано. У циклі творів «Пам’яті безсмертна діорама» поетеса згадувала:

Мій перший вірш написаний в окопі,

на тій сипкій од вибухів стіні,

коли згубило зорі в гороскопі

моє дитинство, вбите на війні.

Їй би ще треба було гратися «в піджмурки і в класи, в казки літать на крилах палітур», а вона серед пожеж, що, мов лава розливалися по землі, записувала пер­ші недитячі враження про кривавий світ і обвуглену зорю. З того раннього першо­го вірша і протягом усього життя Ліна Костенко пише тільки про те, що пережила й передумала сама, що вразило її і не дало змоги мовчати.

Свій талант і неординарність Ліна Костенко виявляла з дитинства. Вона була не схожою на інших, а яскраві особистості завжди привертають увагу. Одні захоп­люються талановитими людьми, інші заздрять, а декому вони просто заважають жити, бо на їхньому тлі сірі людці мають непривабливий вигляд. Обдаровані осо­бистості роблять життя яскравішим, наповнюють його кольорами. Саме про таку талановиту й неординарну дівчинку Ліна Костенко пише у вірші-притчі «Кольо­рові миші».

Сусід подав у суд позов на десятилітню Анну і звинуватив її в чаклунстві, адже дівчинка вміла перетворювати сухе опале листя на кольорових мишей. Його діти перестали гратися в цяцьки. «Вночі їм сняться миші кольорові. Од тих мишей не­має нам життя», — бідкається стурбований тато, бо сам прожив сіре життя і хоче, щоб його син і доньки жили так само. Він забув своє дитинство, не пам’ятає фан­тазій і мрій, що наповнюють дитячий світ, а дівчинка-сусідка нагадала, що життя може бути яскравим, кольоровим, привабливим. Не дівчинки, не її кольорових мишей злякався дорослий чоловік, а того, що його діти захочуть іншого життя.

На своєму життєвому шляху Ліні Костенко не раз зустрічалися люди, які хоті­ли перекроїти її характер, підігнати його під загальноприйняті стандарти, але по­етеса вистояла, не відмовилася від своєї дитячої мрії зробити світ кращим.