Золота осінь.Твір-опис 7 клас

Згасло веселе барвисте літо, і вересень став повноправним господарем у лісах, полях, на річках і ставках. Вранці вже незвично холодно, а вдень сонечко, наче на згадку про літо, весело пригріває. Відпочивають після тривалої і виснажливої праці поля. Віддали господарям свій багатий урожай садки. На всьому відчуваєш прохолодний подих осені.

Сіре небо все частіше вкривають низькі та важкі хмари, і сіється дрібний надокучливий дощик.

Наче замислившись, стоїть сумний і мовчазний ліс. Деревам ось-ось треба скинути своє пишне вбрання і підставити гілля холодним дощам, хуртовинам. Ось повільно кружляє у повітрі кленовий лист. Старий дуб сумовито рипить на галявині, наче замислився перед тривалим зимовим сном. А біля вкритого мохом трухлявого пня вишикувались у рядок рівненькі та стрункі опеньки. Їх сила- силенна, і всі так і просяться в кошик.

Розкішними червоними гронами обвисає горобина. А липовий лист з почорнілими гострими зубчиками наче вкритий ніжним оксамитом.

Пожовкла трава припала до самої землі, і тільки крихітні блідо-червоні зірочки вереску милують око.

Високо в небі роблять прощальне коло запізнілі ключі журавлів. Вони летять у вирій і сумно курличуть, наче ще раз нагадують, що прийшла осінь.

В таку мить у душу зазирає світлий смуток і ми поринаємо в роздуми про сенс нашого життя, про своє покликання.

Усе це і є ознаками найромантичнішої, найкрасивішої пори року, оспіваної поетами та композиторами, письменниками та художниками, – золотої осені.